ГІПС

ГІПС (лат. gypsum < грец. gypsos — крейда, вапно) — мінерал кальцію сульфат дигідрат CaSO₄·2H₂O. Кількісний склад чистого гіпсу — 32,56% CaO, 46,51% SO₃ і 20,93% H₂O. Г. у природі існує переважно у вигляді суцільних зернистих (алебастр) і волоконних (селеніт) кристалів. Чистий Г. — безбарвний і прозорий, за наявності домішок має сіре, жовтувате, рожеве та інше забарвлення. Г. поширений у природі, найбільші родовища в Україні знаходяться на Донбасі. У природних так званих сульфатних водах (морська, вода солоних озер) міститься CaSO₄ у розчиненому вигляді і зумовлює їх постійну жорсткість. Однак розчинність CaSO₄ невелика — 202 мг в 100 г H₂O, і мало змінюється з підвищенням температури. З водних розчинів при температурі нижче 66 °С кристалізується Г. у вигляді CaSO₄·2H₂O з утворенням шестигранних моноклінних кристалів густиною 2,32 г/см³. При нагріванні до 150–170 °С природний Г. втрачає ³/₄ кристалізаційної води та перетворюється на напівгідрат, який має назву алебастр (безводний CaSO₄ називають ангідритом): CaSO₄⋅2H₂O CaSO₄⋅0,5H₂O. При звичайній температурі алебастр енергійно приєднує воду і при цьому тужавіє: CaSO₄⋅0,5H₂OCaSO₄⋅2H₂O. Перебіг реакції відбувається з виділенням значної кількості теплоти. Час на утворення кристалічної структури CaSO₄⋅2H₂O становить від кількох хвилин до кількох годин.

Якщо замісити алебастр з водою у вигляді рідкого тіста, то він досить швидко тужавіє, утворює тверду масу, що складається з тонковолокнистих, переплетених між собою кристалів Г. Цю властивість Г. використовують у будівництві, а також у медицині для накладення гіпсових пов’язок і шин (див. Гіпсова пов’язка).

Реми Г. Курс неорганической химии. — М., 1972. — Т. 1.